Додати до вибраного
  Головна  Контакти  Гороскопи  Каталог дитячих сайтів  Грайте з задоволенням!  
КОНКУРСИ
 ФОТОгалерея
 Галерея малюнкiв
Головоломки
 Сканворди
 Класичні кросворди
 Японські кросворди
 Судоку
 Судоку-арт
 Судоку-смайл
Подивитися
 Стоп-кадр
 Мультики
 Розмальовки
 Флеш-розмальовки
 Зробити книжку
 Комiкси
 Анiмашки
Послухати
 Аудiо
 Аудіоказки
Почитати
 Вірші
 Казочки
 Загадки
 Лічилки
 Веселі історії
 Анекдоти
 Цікавi заслання
 Кулінарна книга
Пограти
 Флеш - iгри
Готуємося до свята
 Поздоровлення, побажання
 Стiнгазети до свят
Підписка
 Підписатися
на соняшникові НОВИНИ
Усього 97 казок
Всi казки | Вчимося читати | Іван Франко | Казки народів світу | Леся Українка | Українські народні казки |
Відьма і Сонцева сестра

В далекому королівстві жили собі король з королевою. У них рос син Іван-Королевич, з роду німий. Було йому років дванадцять, коли пішов він до Києва, до улюбленого свого конюха. Цей конюх розказував йому казки, і тепер Іван- Королевич прийшов послухати від нього нові казочки, але почув зовсім інше:
– Іван-Королевич, – сказав конюх. – У твоєї матері скоро народиться дочка, а тобі сестра. Буде вона страшна відьма. З"їсть і батька, і матір, і всіх людей; так іди, попроси у батька найкращого коня – наче покататися. А сам їдь куди очі бачать, якщо хочеш біди позбутися.
Іван-Королевич прибіг до батька і вперше заговорив з ним. А король так цьому радий був, що не став і питати, навіщо синові добрий кінь? Враз наказав найкращого коня зі своїх табунов осідлати для Королевича. Іван сів на коня і поїхав куди очі бачать.

Довго-довго він їхав; бачить двох старих швачок і просить, щоб вони взяли його з собою жити. Старухи кажуть:
– Ми б раді тебе взяти, Іван- Королевич, але нам вже трохи жити осталось. Ось доламаєм скриню голок, пошиємо скриню ниток – враз і смерть прийде!
Іван-Королевич заплакав і поїхав далі. Довго-довго їхав, під"їжджає до Вертодуба і просить:
– Візьми мене до себе!
– Рад би тебе прийняти, Іван- Королевич, але мені жити залишається небагато. Ось як повидерну всі ці дуби з коріннями – зараз і смерть моя!
Ще сильніше заплакав Королевич і поїхав далі. Під"їжджає до Вертогору; став його просити, а Вертогор у відповідь каже:
– Рад би взяти тебе, Іван-Королевич, але мені самому жити небагато залишилось. Бачиш, поставлений я гори ворочать; як впораюся з цими останніми – тут і смерть моя прийде!
Ще сильніше залився слізьми Іван і поїхав далі.

Довго-довго їхав; приїжджає, нарешті, до Сонцевої сестрички. Вона його прийняла до себе, годувала-поїла – як за рідним сином ходила. Добре було жити Королевич, але ж йому хотілося дізнатися, що в рідному домі робиться? Зійде, бувало, на високу гору, подивиться на свій палац і бачить, що все з"їдено, тільки стіни залишилися! Повздихає, поплаче і повернеться до Сонцевої сестри.
Якось вернувся він з високої гори заплаканий, а Сонцева сестра побачила це і запитує:
– Чому ти, Іван-Королевич, сльози лив?
Він і говорить:
– Вітром в очі надуло.
В іншій раз – знову те ж саме; Сонцева сестра заборонила вітру дути.
В третій раз вернувся Іван-Королевич в сльозах. Що ж робити – довелося в усьому зізнаватися. І став він просити Сонцеву сестричку, щоб відпустила його на батьківщині побувати. Вона його не пускає, а Іван її просить. Врешті умовив, відпустила його на батьківщину і дала з собою щітку, гребінець та два моложавих яблочка: якою б не був старий чоловік, а з"їсть яблучко – вмить молодим стане!

Приїхав Іван-Королевич до Вертогору, всього одна гора залишилася. Іван взяв свою щітку і кинув в чисте поле – і раптом виросли з землі високі-високі гори, верхівки в небо впираються, і скільки тут їх – дуже-дуже багато! Вертогор зрадів і весело взявся за роботу.

Чи довго, чи коротко – приїхав Іван-Королевич до Вертодубу. У нього всього три дуба залишилося. Взяв Іван гребінець й кинув в чисте поле – і раптом зашуміли, піднялися з-під землі густі дубові ліси, дерево дерева товще! Вертодуб зрадів і пішов дуби викручувати.

Чи довго, чи коротко, приїхав Іван-Королевич до старих жінок. Дав їм по яблучку; швачки з"їли та вмить помолодішали. Хусточку подарували Королевичу: як махнешь хустинкою – стане позаду ціле озеро!

Приїжджає Іван-Королевич додому. Сестра зустріла його, приголубила:
– Сядь, – каже, – братику, пограй на гуслях, а я піду – обід приготую.
Королевич сів і бренчить на гуслях; виповзло з нори мишеня та й каже йому людським голосом:
– Рятуйся, Королевич, тікай швидше! Твоя сестра пішла зуби точить, щоб з"їсти тебе.
Іван сів на коня та й поскакав, а мишеня по струнах бігає: гуслі бренчать, а сестра і не знає, що брат пішов. Наточила зуби, кинулася до Івана, глядь – немає ні душі, тільки мишеня в нору вскочило.
Розгнівалася відьма, так і скрипить зубами, та й пустилась за братом.
Іван-Королевич почув шум, обернувся – ось-ось нагонить сестра; махнув хустинкою – і стало глибоке озеро. Поки відьма перепливала озеро, Іван все далеко був.
Понеслася вона ще швидше ... ось вже близько зубами клацає! Вертодуб побачив, що Королевич від сестри рятується, і давай виривати дуби та валити на дорогу; цілу гору накидав! Нема відьмі проходу! Стала вона шлях прочищати; гризла, гризла дерева, насилу пролізла, а Іван-Королевич вже далеко. Кинулась за ним, бігла-гнала, ще трошки ... і догонить!
Вертогор побачив відьму, схопився за саму високу гору та й повернув її як раз на дорогу перед відьмою, а на те місце поставив іншу гору. Поки відьма лізла, Іван-Королевич уже далеко був.
Перелізла відьма через гори і знову погналася за братом ... Побачила його та й кричить:
– Тепер нікуди не підеш від мене!
І ось близько, ось схопить!..
В той самий час під"їхав Іван-Королевич до теремів Сонцевої сестрички і просить:
– Сонце, Сонце! Відчини віконце!
Сонцева сестрица відчинила вікно, і Королевич вскочив в нього разом з конем.
Відьма стала просити, щоб їй віддали брата; сестра Сонця її не послухала і не віддала. Тоді відьма говорить:
– Хай Іван-Королевич йде зі мною на вагу слів і вчинків – хто кого переважить! Якщо я переважу – так його і з"їм, а якщо він переважить – нехай мене вб"є!
Пішли. Спершу сів на ваги Іван-Королевич, потім і відьма полізла; тільки ступила ногою, так Івана вгору і підкинуло. Та з такою силою, що він прямо на небо потрапив, до Сонцевої сестри в тереми. А відьма залишилася на землі ні з чим.

Ось і казочці кінець, а хто слухав – молодець!

Переклад М.Шевченко

Всі твори представлені виключно для ознайомлення, без цілей комерційного використання. Права відносно творів належать їх законним правовласникам. Будь-яке розповсюдження або комерційне використання без дозволу законних правовласників заборонене.
<<<>>>
Велика кулинарна книга
<<<<О>>>>
>>><<<
www.stengazet.net
www.packpacku.net
  Головна  Контакти  Гороскопи  Каталог дитячих сайтів  Грайте з задоволенням!  
Яндекс цитирования