Додати до вибраного
  Головна  Контакти  Гороскопи  Каталог дитячих сайтів  Грайте з задоволенням!  
КОНКУРСИ
 ФОТОгалерея
 Галерея малюнкiв
Головоломки
 Сканворди
 Класичні кросворди
 Японські кросворди
 Судоку
 Судоку-арт
 Судоку-смайл
Подивитися
 Стоп-кадр
 Мультики
 Розмальовки
 Флеш-розмальовки
 Зробити книжку
 Комiкси
 Анiмашки
Послухати
 Аудiо
 Аудіоказки
Почитати
 Вірші
 Казочки
 Загадки
 Лічилки
 Веселі історії
 Анекдоти
 Цікавi заслання
 Кулінарна книга
Пограти
 Флеш - iгри
Готуємося до свята
 Поздоровлення, побажання
 Стiнгазети до свят
Підписка
 Підписатися
на соняшникові НОВИНИ
Усього 97 казок
Всi казки | Вчимося читати | Іван Франко | Казки народів світу | Леся Українка | Українські народні казки |
Заяча хатинка

Жили-були в лісі Лисичка та Зайчик. Жили вони недалеко один від одного. Прийшла осінь. Холодно стало в лісі. Вирішили вони хатинки на зиму побудувати. Лисичка збудувала собі хатинку з сипкого сніжку, а Зайчик — з сипкого піску.
Перезимували вони в нових хатинках. Настала весна, пригріло сонце. Лисичкіна хатинка розтанула, а Зайця – стоїть як стояла. Прийшла Лисиця в хатинку Зайчика, його вигнала, та й сама у цій хатинці залишилася.

Пішов Зайчик зі свого двору, сів під деревцем і плаче. Йде Вовк. Бачить — Зайчик плаче.

— Чого ти, Зайчик, плачеш? — питає Вовк.

— Як же мені не плакати? Жили ми з Лисичкою близько один біля одного. Побудували ми собі хатки: я — з сипкого піску, а вона — з сипкого сніжку. Настала весна. Її хатинка розтанула, а моя – стоїть як стояла. Прийшла Лисичка, вигнала мене з моєї хатинки і сама в ній жити залишилася. Ось я сиджу і плачу.

— Не плач, Зайчик. Підемо, я тобі допоможу, вижену Лисичку з твоєї хати.

Прийшли вони. Вовк став на порозі заячої хатинки і кричить на Лисичку:
— Ти навіщо залізла в чужу хату? Злізай, Лисиця, з печі, а то скину, поб"ю тобі плечі.

Не злякалася Лисичка, відповідає Вовкові:
— Ой, Вовк, бережися: мій хвіст що пруть — як дам, так і смерть тобі тут!

Злякався Вовк та побіг. І Зайчика покинув.
Сів знову Зайчик під деревцем і гірко плаче.

Іде по лісу Ведмідь. Бачить — Зайчик сидить під деревцем та й плаче.

— Чого ти, Зайчик, плачеш? — питає Ведмідь.

— Як же мені не плакати? Жили ми з Лисичкою близько один біля одного. Побудували собі хати: я — з сипкого піску, а вона — з сипкого сніжку. Настала весна. Її хатинка розтанула, а моя стоїть як стояла. Прийшла лисичка, вигнала мене з моєї хатинки і сама там жити залишилася. От я сиджу і плачу.

— Не плач, Зайчик. Підемо, я тобі допоможу, вижену Лисичку з твоєї хати.

Пішли вони. Прийшли. Ведмідь став на порозі хатинки і кричить на Лисичку:
— Навіщо відняла у Зайчика хату? Злізай, Лисиця, з печі, а то скину, поб"ю тобі плечі.

Не злякалася Лисичка, відповідає Ведмедеві:
— Ох, Ведмідь, бережися: мій хвіст що прут — як дам, так і смерть тобі тут.

Злякався Ведмідь та побіг, а Зайчика одного залишив. Знову пішов Зайчик зі свого двору, сів під деревцем і гірко плаче.
Раптом бачить — іде по лісу Півень. Побачив Зайчика, підійшов і запитує:
— Чого, Зайчик, плачеш?

— Та як же мені не плакати? Жили ми з Лисичкою близько один біля одного. Побудували ми собі хати: я — з сипкого піску, а вона — з сипкого сніжку. Настала весна. Її хатинка розтанула, а моя стоїть як стояла. Прийшла Лисичка, вигнала мене з моєї хатинки, сама там жити залишилася. Ось я сиджу і плачу.

— Не плач, Зайчик, я вижену Лисицю з твоєї хатинки.

— Ой, Півнику,— плаче Зайка,— де тобі її вигнати? Вовк гнав — не вигнав. Ведмідь гнав — не вигнав.

— А ось я вижену. Пішли,— говорить Півень.
Зайшов Півень в хатинку, став на порозі, кукурікнув, а потім як закричить:
— Я — Півень-чебетух,
Я — півун-лопотун,
На коротких ногах,
На високих п"ятах.
На плечі косу несу,
Лисиці голову знесу.

А Лисичка лежить і говорить:
— Ой, Півень, бережися: мій хвіст що прут — як дам, так і смерть тобі тут.

Стрибнув Півник з порогу в хату і знову кричить:
— Я — Півень-чебетух,
Я — певун-лопотун,
На коротких ногах,
На високих п"ятах.
На плечі косу несу,
Лисиці голову знесу.

І — стриб до Лисиці. Клюнув її в спину. Як підскочить Лисиця, та як побіжить геть із цієї хатинки... Зайчик і двері закрив за нею.

І залишився він жити в своїй хатинці разом з Півником.

І я там був, мед–компотик пив,
По губам текло, та в рот не попало...


Переклад М.Шевченко

Всі твори представлені виключно для ознайомлення, без цілей комерційного використання. Права відносно творів належать їх законним правовласникам. Будь-яке розповсюдження або комерційне використання без дозволу законних правовласників заборонене.
<<<>>>
Велика кулинарна книга
<<<<О>>>>
>>><<<
www.stengazet.net
www.packpacku.net
  Головна  Контакти  Гороскопи  Каталог дитячих сайтів  Грайте з задоволенням!  
Яндекс цитирования